БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ.

ТЕМА: «ДИСЦИПЛІНА — НЕ ПОКАРАННЯ!»

Питання виховання слухняності рано чи пізно встає перед всіма батьками і кожний вирішує його по-своєму. Одні використовують пояснення, другі покарання, треті — обидва методи та додають ще щось оригінальне. А чи замислювалися Ви, який результат від використання того чи іншого способу Ви бажаєте отримати? Адже це дуже важливо!

Найпоширенішою відповіддю на питання «яку мету Ви переслідуєте виховуючи у дитини дисципліну» є:

    хочу щоб дитина слухалася;

    підкорялася вимогам;

    дотримувалася встановлених правил. 

Виховання дисципліни у дітей — це в першу чергу виховання уміння виконувати встановлені вимоги. Кінцевою метою виховання дисципліни є виховання самодисципліни (уміння управляти собою) та як наслідок — виховання відповідальності.

Чому саме «виховання вміння»? Маленькі діти не можуть самостійно коректувати свою поведінку. Оточуючий світ для них — це великий дослідницький центр. Допитливість та жадання пізнання рухають ними. Вони постійно захоплюються процесом та забувають про Ваші вимоги. Задача батьків навчити дитину своєчасно пригадувати та виконувати встановлені правила.

Нажаль, деякі батьки не обтяжують себе тим, щоб ставити перед дитиною рамки дозволеного. Деякі бувають настільки пригнічені поганою поведінкою дитини, що не знають, з якого боку до неї підступитися. Інші вважають, що встановлювати рамки дозволеного зовсім не обов’язково, та перекладають цей обов’язок на плечі друзів, родичів, а частіше за все на вихователів та вчителів. В більшості випадків батьки не наважуються бути суворими з дитиною із-за того, що бояться втратити її любов. Замість того щоб поставити дитину на місце, вони ігнорують її погану поведінку із словами: «Дитина є дитина». 

Пам’ятайте, встановлення рамок дозволенного цілком лежить на відповідальності батьків! Процес виховання не можна ігнорувати або відкладати на потім.

Дисципліна повинна ґрунтуватися на розумінні дитиною мотивів вимог, які їй пред’являються. Чому не можна робити те та навіщо потрібно робити це.
Різка заборона викликає у дитини протест та опір, а розуміння причин зводить опір до мінімуму. Щоб пом’якшити заборону запропонуйте малюку альтернативу.

    Неможна торкатися увімкненої праски, тому що вона гаряча — можна обпектися.

    Сьогодні ми не підемо гуляти, тому що ти хворієш.

    Давай приберемо зайві іграшки, тому що вони заважають.

Щоб зменшити кількість заборон (особливо для маленької дитини) намагайтеся прибрати все, що небезпечно або дорого Вашому серцю. Забороняйте тільки те, що дійсно недопустимо (грати із сірниками, їсти пісок у пісочниці та ін.).

Часто у батьків виникає сумнів, чи правильно вони виховують дитину: «Можливо, я надмірно вимогливий або, навпаки, надмірно м’який?» Батьки завжди нервують та почувають себе незручно, якщо їх дитина починає погано поводитись у публічному місці. Вони вважають, що припустилися якоїсь помилки у вихованні, і тепер їх дитина поводиться гірше за всіх. Така реакція природна. З іншого боку, батьки повинні розуміти, що погана поведінка властива маленькім дітям. Дитина розуміє, як слід поводитись, а як не слід, випробувавши всі моделі поведінки, і "погані" і "гарні", та виходячи з реакції оточуючих, робить висновки, а також подальший вибір.

В процесі виховання батьки повинні мати на увазі вік дитини та її здібності щодо сприйняття. Малюк, якому не виповнилося ще й двох років, потребує постійної уваги та нагадувань, а чотирьох - або п’ятирічна дитина вже має властивість самоконтролю і розуміє, що добре, а що погане.

Методи, які діють з більш дорослими дітьми, наприклад зупинитися та обміркувати свою поведінку, не діють з маленькими, які ще не розуміють, що поганого вони зробили, або не в змозі запам’ятати правила поведінки.

У маленьких дітей надзвичайно сильне бажання пізнання оточуючого світу. Їм украй необхідно до всього торкатися і робити багато речей самим, тому вони не думають про обмеження. Оскільки миттєві бажання маленьких дітей настільки великі і вони живуть тільки тут і зараз, малюки рідко розуміють, що роблять щось неправильне, навіть якщо їм про це і говорили по декілька разів. Якщо малечі в цьому віці постійно нагадувати про те, що та робить щось погане, вона буде дивуватися і засмучуватися.

Замість того, щоб надавати настановлення, краще весь час бути разом з маленькою дитиною, спілкуватися з нею та слідкувати за тим, щоб вона не накоїла шкоди. Якщо за дітьми не слідкувати, то вони втрачають почуття правильної і неправильної поведінки. Діти до трьох років полюбляють протиставляти себе обмеженням і говорять «ні» не тільки тому, що вони бажають продовжити гру, але й тому, що їм необхідно відстоювати свою незалежність та відкривати свої нові здібності.

Інколи батьки ставлять безглузді обмеження, тому що не знають рівень здібностей своєї дитини. Маленька дитина не може відділити свої вчинки від самої себе, тому їй здається, що погана вона сама, а не те, що вона зробила.

Чотирьох - або п’ятирічні діти поводяться по-іншому. Після того як дитині зробили зауваження та ще й смикнули, вона починає злитися, її уражена самолюбивість потребує помсти, і дитина починає перевіряти, наскільки далеко вона може зайти в своїй неслухняності. Проте і в цьому віці діти надзвичайно потребують батьківської підтримки та любові.

Часто батьки карають чотирьох - п’ятирічних дітей тим, що віднімають в них іграшки та привілеї. Такі покарання мають сенс, коли погана поведінка була безпосередньо пов’язана з тим, що у дитини відняли. Перед тим як покарати дитину, батьки повинні попередити її, якщо вона не змінить своєї поведінки, то втратить іграшку. Не слід віднімати іграшку або позбавляти привілегії на тривалий час. В цьому випадку дитина буде думати не про власну погану поведінку, а про несправедливість батьків. Сенс такого покарання полягає в тому, щоб показати дитині зв’язок між неслухняністю, предметом та його втратою. Як правило, такі зв’язки допомагають запобігти повторенню неправильних вчинків.

Страх покарання провокує у дитини розвиток таких рис характеру як брехливість та скритність, в деяких випадках — мстивість і агресію (потрібно ж якимось чином компенсувати своє приниження). У дитини міцніє впевненість, що проблеми в цьому світі вирішуються тільки силою.

Так, іноді доводиться «вмикати строгого батька» та «вводити штрафні санкції». Але при цьому необхідно пам’ятати, що: 

1.    Покарання повинно відповідати важкості вчинку.

2.    Фізичне покарання неприпустимо.

3.    Дитина повинна чітко розуміти, за що її карають.

Одним із головних елементів в процесі виховання є інтонація, з якою батьки розмовляють з дитиною.

·       Якщо їх голос звучить чітко та впевнено, діти завжди слухаються.

·       Якщо ж ваш голос звучить непереконливо, в ньому є нотки сумніву, дитина буде і далі продовжувати пустувати.

·       Найбільш підходящий тон — з повагою, але суворий.

·       Батькам варто говорити про обмеження спокійним, ввічливим та твердим голосом. Якщо ж перше попередження не подіяло, слід лише трохи підвищити та посилити тон.

·       Кричати на дітей марно, хоча іноді буває дуже складно утриматися від крику.

·       Іноді допомагає притиснути дитину ближче до себе і, дивлячись їй в очі, кілька разів нагадати про заборону спокійним голосом.

Коли батьки намагаються призвати дитину до порядку, їм варто задуматися про свій настрій. Інколи, переживання власних проблем відбивається на поведінці дитини. Обов’язково скажіть малюку, що ви сьогодні маєте поганий настрій та перепросіть у неї за неусвідомлені спалахи гніву. Спробуйте залишитися наодинці з собою та заспокоїтися. 

Не можна показувати свою владу над дитиною та бути з нею жорстокими. Якщо дитина відчуває себе весь час пригніченою вашим авторитетом, якщо вона постійно отримує негативні емоції від спілкування з батьками, що ж тоді буде спонукати її на хорошу поведінку? Жорстокість батьків провокує в дитині гнів, агресію та незадоволеність самою собою.

Згадайте власне дитинство. Чи були ваші батьки жорстокими з вами? Чи бажаєте ви, що і ваша дитина відчула те ж неприємне відчуття гніву? Зазвичай ті батьки, з якими погано поводилися в дитинстві, завжди говорять, що зі своїми дітьми вони будуть поводитися інакше.

Але в моменти роздратування їм буває важко стриматися. Пам’ятайте, що дитина навчається не за вашими словами, а за вчинками. Якщо в вашій поведінці по відношенню до дитини буде повага та доброта, так само буде поводитись і вона. Коли дітям добре, вони і поводяться добре та пам’ятають про ті рамки дозволеного, які ви перед ними поставили. Поважаючи дітей, ви тим самим вчите їх поважати інших. Крім того, необхідно хвалити дитину, якщо вона поводиться добре, так само і робити зауваження, коли вона починає пустувати.

Для того щоб навчити дитину самодисципліні, потрібен час. Розуміння, що таке добре та що таке погане, приходить поступово. Чотирьох - п’ятирічні діти ще не здатні вибудовувати ланцюжок — причина-наслідки. Якщо Ви випробували всі методи, а дитина все одно поводиться погано, подумайте над тим, чи нема яких-небудь в цей час змін у вашій сім’ї. Можливо, у вас народилася друга дитина, або ви переїхали на іншу квартиру, або хтось в сім’ї хворіє, або відбулося розлучення. А може бути і те, що ви дуже мало часу проводите з дитиною.

Зрештою дисципліна повинна сформувати у дитини самоконтроль та відповідальність за свої вчинки.

Новорічне свято у садочку 21 12 16

ЗИМОВА ПРОГУЛЯНКА

ОДНОГО РАЗУ, ВЗИМКУ НА ПРОГУЛЯНЦІ...