СЕМІНАР-ПРАКТИКУМ З ПЕДАГОГАМИ 

проводить практичний психолог Рибак Валентина Іванівна.

Стилі педагогічного спілкування.

 

Кожна людина залежно від характеру, поглядів, психічних особливостей виробляє власний стиль спілкування - сукупність найтиповіших ознак поведінки у цьому процесі. Під стилем педагогічного спілкування розуміють індивідуально-типологічні особливості соціально-психологічної взаємодії педагога та дітей.

Стиль педагогічного спілкування - усталена система способів і прийомів, які використовує педагог під час взаємодії з дітьми, їхніми батьками, колегами по роботі.

У стилі спілкування відображаються особливості комунікативних можливостей вихователя, характер взаємин педагога і вихованців, творча індивідуальність педагога, особливості дитячого колективу.

Стиль педагогічного спілкування залежить від особистісних якостей педагога і комунікативної ситуації. До особистісних якостей, які визначають стиль спілкування, належать ставлення вихователя до дітей (активно-позитивне, пасивно-позитивне, ситуативно-негативне, стійке негативне) та володіння організаторською технікою.
 

За активно-позитивним ставленням педагог виявляє ділову реакцію на діяльність вихованців, допомагає їм, реалізує інші потреби в неформальному спілкуванні. Вимогливість, поєднана із зацікавленістю в дітях, викликає взаємодовіру, розкутість, комунікабельність. 

Пасивно-позитивне ставлення фокусує увагу педагога на вимогливості та суто ділових стосунках. Таке спілкування характеризується сухим, офіційним тоном, не емоційністю, що збіднює спілкування і гальмує творчий розвиток вихованців.

 Ситуативно-негативне ставлення, що залежить від зміни настрою вихователя, породжує в дітей недовіру, замкненість, нерідко лицемірство, брутальність тощо. Викликаючи негативне ставлення до себе, вихователь працює проти системи роботи, і проти закладу дошкільної освіти, і проти суспільства загалом. Стійке негативне ставлення характеризується виявом грубості, використанням образливих, принизливих висловів, постійним недотриманням правил професійної етики, педагогічного такту.

Ставлення до дитини детермінує організаторську діяльність педагога, визначає загальний стиль його спілкування, який може бути авторитарним, ліберальним і демократичним.

За авторитарного стилю спілкування вихователь сам вирішує всі питання життєдіяльності групи, визначає кожну конкретну мету, виходячи з власних установок; суворо контролює виконання будь-якого завдання і суб'єктивно оцінює досягнуті результати. Цей стиль керівництва є засобом реалізації тактики диктату та опіки і в разі протидії школярів владному тиску вчителя веде до конфронтації.

Ліберальний (поблажливий, анархічний) стиль спілкування характеризується прагненням педагога не брати на себе відповідальності. Формально виконуючи свої обов'язки, вихователь, що обрав такий стиль, намагається самоусунутися від керівництва колективом дошкільнят, уникає ролі вихователя, обмежується виконанням лише викладацької функції. Ліберальний стиль є засобом реалізації тактики невтручання, яка ґрунтується на байдужості і незацікавленості проблемами дошкільного життя.

Демократичний стиль спілкування передбачає зорієнтованість вихователя на розвиток активності дітей, залучення кожного до розв'язання спільних завдань. Демократичний стиль є найсприятливішим способом організації взаємодії педагога і школярів.

Впливає стиль спілкування педагога і на становлення особистості вихованців, формування характеру пізнавальної активності, їх емоційне благополуччя й стан здоров'я. Результати наукових досліджень свідчать, що у групах з авторитарним, суворим, недоброзичливим педагогом поточна захворюваність утричі вища, а кількість неврологічних розладів у два рази більша, ніж у групах зі спокійним, урівноваженим, чуйним педагогом, якому притаманний демократичний стиль спілкування.

Отже, педагогічне спілкування буде продуктивним лише тоді, коли ґрунтуватиметься на повазі до особистості вихованців, розумінні їх потреб та інтересів, на вмінні правильно оцінювати ситуації і обирати необхідний тип спілкування.